Чому закрився єдиний вегетаріанський заклад у місті

Майже два роки тому в Чернігові відкрили перше та єдине концептуальне вегетаріанське кафе «Аданті». Концептуальне, бо всі працівники не їдять м’яса. Його власник Андрій задумував проект як арт-простір: щоби з літературними вечорами, гітарами, піснями, фільмами, лекторіями та вегетаріанськими стравами.

Але цього літа проект припинив існувати. Ми поговорили з Андрієм та дізналися, чому закрився заклад, куди тепер іти за нем’ясними стравами та чи шукати у вегетаріанстві філософський сенс.

Чому більше немає «Аданті»

Кафе біля «Прогресу» стало немов третім переродженням. Спершу я зробив доставку, потім відкрив приміщення в мікрорайоні ЗАЗ, опісля переїхав у Центр Сімейного Дозвілля «Сьоме Небо».

Оскільки «Аданті» – малобюджетний проект (я навіть боюся говорити суму, за яку він створювався), то цикл його життя – невеликий. Тобто, щоби створити ресторан з великим циклом життя на 5, 10 та більше років, потрібні значні капіталовкладення.

Проект, подібний до мого, вистрілює, а потім іде на дно. Коли переїздив ближче до центру, розумів: або вистрілить більше, або буде як є. Далі або реструктуризація з вкладом коштів, або закриття, що я, власне, й обрав. І я не засмучений, я ж реалізував, що хотів.

Нині малий бізнес у плані затишних кафешок, як у фільмах, уже давно не працює і не приносить прибутку. Тепер усі роблять мережі. І навіть якщо якийсь філіал працює в мінус, то коштом інших збитки покриваються.

Мені начебто й не хочеться ризикувати та йти, скажімо, на мільйони, тому ще думаю, чим займуся і чи займуся взагалі.

Андрій

Вегетаріанство в Чернігові

Місяць назад сказав би: «Боже, та кому ця тема вегетаріанства потрібна взагалі?! Може, з двійко тисяч дітей ходить до мене й усе». Тепер заспокоївся. Весь момент у подачі. Як подаєш – так і буде.

У Києві та інших великих містах через значні відстані людям зручно зайти до кафе та перекусити, а не їхати додому. Для них це не є марним витрачанням грошей. У нас же, оскільки все поруч, кажуть: «Пішли краще до Сергія поїмо». А коли йдуть до кафе, то хочуть статусу, себе показати. Нема в цьому життя, люди не живуть цим, бо місто маленьке.

Узагалі вегетаріанство в нас поширене, але не дуже. Якщо ти такий «а перейду на вегетаріанську їжу, піду …» Куди? Ну, у «Сільпо», «Квартал», «Союз», на ринок… Але якщо хочеш атмосферно посидіти, то можливості нема. Була, але закрилася. І користувалися нею не так часто.

Ще до відкриття «Аданті» спілкувався з деякими власниками закладів – вони не бачили сенсу вегетаріанського кафе в Чернігові. Великі люди не хочуть вкладати в це великі кошти. Певно, усі заклади в місті пропонують двійко-трійко вегетаріанських позицій, але кухня – чи вона вегетаріанська? Суп можуть спокійно зварити на бульйоні, з яйцями, та і взагалі приготувати їжу тим же приладдям, що ними готують м’ясні страви. Ресторатори не націлені на розвиток теми, тому ставляться так-сяк, мовляв, ну, зробіть щось. Ну, повар і придумує щось таке, але він теж не вегетаріанець.

Але ж для закладу вегетаріанські страви – це престиж, і він одразу зростає, коли є багато позицій. Тим паче Україна здебільшого християнська країна, багато хто дотримується посту, а він, по суті, і є вегетаріанським меню. Я вірю: це дійде до Чернігова, але потрібен час.

Чув, раніше хтось хотів відкрити вегетаріанський заклад, але так і не відкрив, так і не вийшов ніхто на цей ринок.

Якщо організм хоче їсти

Часто люди починають вживати лише овочі або гречку, тому постійно хочуть їсти, адже організм не отримує білка. Організм каже, що хоче їсти, а людина йому гречку. Організм знову каже: «Хочу їсти», а людина йому знову гречку. У результаті набираєш 10 кг і думаєш, ну його, це вегетаріанство.

Коли відмовляєшся від м’яса – краще розібратися в дієтології та почитати, що можна їсти.

У різному віці та стані розуму людина інакше підходить до цього.  Хтось сприймає як додаток до спорту, користь для здоров’я, хтось – як філософію, етичне поняття, концепцію життя. Я починав 9 років тому заради інтересу та здоров’я. Але за рік-два вегетаріанство перейшло в філософське поняття та етичну площину життя.

Філософська сходинка

З вегетаріанством змінюється ставлення до тварини. Це вже не просто шматок м’яса, який можна використати для стейку, а душа, що відчуває. З часом усвідомлюєш, наскільки цінне чуже життя, запитуєш себе, чи можеш ставитися до інших істот як споживач, чи може бути мир на Землі, допоки експлуатують тварин, природу. Думаю, тільки якщо дійти до цієї точки – вегетаріанство набуває стійкості, стає справжнім. До того – іграшки. Але це нормально, адже не можна одразу перестрибнути кілька рівнів.

Зараз я прийшов до філософського рівня та відчуваю себе впевнено. Це філософський пошук життя, що на зовнішньому рівні проявляється як частина вегетаріанства. Я намагаюся розуміти навколишній світ за принципом «не нашкодь ближньому».

Першочергово людина народжується  і живе несвідомо. Чистить зуби, але не розуміє для чого це робить, навіщось миється, навчається. А от коли закінчує школу чи інститут, то років через п’ять усвідомлює.

Щоби бути щасливішим, кожен етап у житті треба усвідомити. Зрозуміти, навіщо чистиш зуби, навчаєшся, живеш. Так само і з вегетаріанством. Можна не приходити до філософського розуміння, але безсенсова діяльність приносить страждання.

Можна знайти сенс у роботі й фанатіти, але в кінці життя розчаруєшся, подумаєш: «Ось, я помираю, і єдине, що мав, то робота». Ти не пізнав світ. Щастя –  показник правильності життя людини.

Фотографували

Дарина Кузьменко

Олександр Костючок